Австралійська стрибунка у висоту Нікола Оліслагерс у 2025 році виграла титули чемпіонки світу зі стрибків у висоту як у приміщенні, так і на відкритому повітрі. У березні, у своєму першому старті сезону, вона подолала висоту 2,01 м і здобула золото чемпіонату світу в приміщенні. А завершила сезон перемогою на чемпіонаті світу в Токіо, де з результатом 2,00 м стала чемпіонкою світу на стадіоні. За кілька тижнів до цього австралійка також виграла фінал Діамантової ліги, показавши найкращий результат сезону у світі — 2,04 м, побивши власний рекорд Океанії. За результатами цього надуспішного сезону Нікола отримала титул найкращої легкоатлетки світу у технічних дисциплінах.
«Це був прекрасний рік»
З цієї нагоди World Athletics опублікувала інтерв’ю з Ніколою.
Оцінюючи свій сезон, Оліслагерс зізнається, що він став для неї особливим, але водночас ще більше мотивував дивитися вперед:
«Це був прекрасний рік, але я відчула, що стала ще більше захоплюватися майбутнім. Особливістю цього сезону було те, що чемпіонат світу став останнім стартом року. Це дозволяло радіти кожному результату, але водночас постійно тримати фокус на головній меті».
Шлях до вершини
Оліслагерс також згадала переломний момент у кар’єрі, коли відчула, що великий спорт це її покликання.
«У 20 років я працювала в кафе, мила посуд на кухні й відкладала гроші на перельоти, щоб виступати на міжнародних змаганнях. Мій особистий рекорд тоді становив 1,88 м, і я була дуже далекою від конкурентного рівня.
Я також відчувала, що моє життя не має чіткого сенсу: вивчала біохімію в університеті, думала про роботу дієтологом, навіть розглядала місіонерську діяльність. Я молилася про підказку і відчула, ніби Бог сказав мені: “Ні, твоє покликання — спортивна арена”.
Там, у тому кафе, я мріяла про місця, де змагатимуся, і про людей, яких зможу надихнути, якщо досягну вершини спорту. Тепер, коли мене питають: “Що далі?”, я відповідаю — моя мета не змінилася, просто потенціал значно більший, ніж я колись уявляла».
“Ми любимо тих, з ким змагаємося” – про атмосферу в секторі
Завжди усміхнена і позитивна австралійка наголошує на особливій культурі взаємної підтримки серед стрибунок у висоту.
«Коли я тільки починала виступати в Діамантовій лізі, я не була найкращою стрибункою, але завжди щиро підтримувала дівчат, з якими змагалася. Я залишалася в секторі навіть після завершення своїх виступів, щоб підтримувати й підбадьорювати інших.
З часом я помітила, що багато інших стрибунок почали поводитися так само, і для мене було мрією бачити, як формується така культура.
Насправді ми любимо тих, з ким змагаємося. Ми не бачимо в них перешкод — ми бачимо друзів, з якими приємно проходити цей шлях».
Про ментальний підхід до стрибків у висоту
Розповідаючи про свої успіхи Оліслагерс підкреслила, що результат не визначає цінність людини. І вона не дозволяє своїм успіхам або невдачам в спорті визначати, ким вона є як особистість.
«Ще в підлітковому віці я зрозуміла, що моя цінність як спортсменки й людини не зменшується, якщо планка падає. Я ніколи не пов’язувала особистий рекорд зі стрибків у висоту з цінністю людини.
Коли я це усвідомила, мені стало легше приймати невдалі спроби. Вони перетворилися на можливість випробувати себе, а не на оцінку моєї вартості. І кожен раз, коли я збиваю планку, це відкриває нову зону для роботи й дає змогу ставати кращою.
Я люблю цей спорт і можливість ним займатися, але спорт і мої успіхи не визначають мене».
