Кожен день Чемпіонату України традиційно має своїх героїв і особливі досягнення. Гарний темп змаганням задала Анна Плотіцина, яка у перший день в першому ж колі змагань на своїй коронній дистанції 100 метрів з бар’єрами вдало зазіхнула на лондонський норматив. Анна промчалася дистанцією за 12.94. Однак, на цьому спортсменка не зупинилася. У фінальному забігу Плотіцина скинула зі свого результату ще 5 сотих і відсвяткувала перемогу в цій дисципліні з результатом 12.89.
Та це ще не все! У другий день змагань Аня продовжила збирати нагороди Чемпіонату і вийшла на старт гладкої стометрівки. 11.80 у півфіналі та 11.63 у фінальному забігу дозволили спортсменці зійти на другу сходинку п’єдесталу слідом за беззаперечними лідером у цій дисципліні Олесею Повх (яка, до речі, також виконала норматив на Лондон). “Жорстка Атлетика” поспілкувалася з Анною про ці 4 надуспішні забіги за 2 дні.
Ти одразу з першого кола пробігла по нормативу. Була така “установка” чи що тобі допомогло?
Знаєте, я відслідковую виступи інших дівчат. Американки виступали в Європі, там бігали по 13 секунд. Потім поїхали на чемпіонат Америки і там пробігли по 12,60. А потім на змаганнях в Угорщині був взагалі космічний результат. Я думаю: ну як же так?! Для мене це було просто якесь одкровення, якщо чесно. І тренер каже: ну подивись. Я зазвичай не дивлюсь ці змагання, а це відкрила і подивилася. І я знайшла в цьому для себе щось… не знаю, що саме, але це мені допомогло.
Ти досить довго бігла близько до нормативу, та не могла його виконати. Чи не тисло це на тебе?
Так, я вже не один старт бігла близько до нормативу, однак я не переймалася цим. Для мене не було метою усього життя виконати норматив на Лондон. Для мене було головне – реалізуватися. Тим більше я на тренуваннях била особисті рекорди і добре себе почувала. Просто, знаєте, «місяць був не в тій півкулі», а зараз, як-то кажуть зірки зійшлися.
Які враження від незвичної для тебе дистанції – 100 метрів?
Два різних відчуття – в забігу і в фіналі. Після бар’єрів дуже важко перелаштуватися на широкий, розмашистий крок. Бар’єри це ж постійний темп. Тут інакше. Важко перелаштуватися одразу на спринт.
Перед фіналом на 100 метрів мене мій тренер трохи привів в почуття. Він мені постійно повторював одне й те саме. Я кажу: “ти мені вже набрид”;) Але він все одно ходив і налаштовував мене. Та мабуть це й добре. Він мене трохи так подратував і одночасно зарядив, що стала я трішечки зла. Бо спершу був настрій досить спокійний: 100 метрів, так 100, налаштовувалася як на тренування.
Але ж також треба розуміти, що на офіційних стартах не двічі стартуєш. Якщо ми говоримо про серйозні старти – це 3-4 виходи на старт. Тому дійсно вийшло таке своєрідне тренування.
Друге місце на 100 метрів дозволяє потрапити в естафету в Лондоні. Будеш бігти?
Щодо естафети, то для мене основне – це бар’єри. Все інше нехай вирішують люди, які за це відповідають. Але якщо скажуть бігти – я виступаю за нашу країну, тож якщо треба, то я і 4 по 400 побіжу. Але мене ніхто не візьме;) Якщо треба то і багатоборство зможу, ви ж знаєте;)
Нагадаємо, наприкінці минулого сезону Анна взяла участь у “Відкритих змаганнях з семиборства присвячених завершенню змагального сезону“, де успішно виборола “срібло”.
