2013 року чемпіонат світу з легкої атлетики приймала російська столиця. Для української команди чемпіонат світу у Москві став найуспішнішим за попередні 16 років. З двома золотими та двома бронзовими нагородами наші спортсмени посіли восьмий рядок у медальній таблиці. Краще виступали лише одного разу – в  Афінах-1997.

Звісно, сьогодні ми пишемо про чемпіонат світу в Москві з гірким присмаком – вже наступного року сусідня країна піде на нас війною, відібравши Крим і значну частину Донбасу, а 2022-го зазіхне й на цілу Україну….

Але тоді, 2013-го, учасники відзначали, яку надзвичайну підтримку мали від глядачів – на трибунах Лужників вболівальники утворили величезний прапор України, постійно лунали українські пісні і підбадьорливі вигуки для наших атлетів. Далася взнаки численна українська діаспора, та й українським вболівальникам було простіше дістатися на ЧС до сусідньої країни.

Українські легкоатлети тоді не розчарували своїх вболівальників – чемпіонами світу стали Анна Касьянова (семиборство), Богдан Бондаренко (стрибки у висоту). Бронзові медалі вибороли Ольга Саладуха (потрійний стрибок) та Ігор Главан (спортивна ходьба 50 км).

Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів

30-річна багатоборка Анна Касьянова того року виборола головну нагороду в своїй кар’єрі, щобільше – її медаль стала першим в історії України, золотом ЧС у жіночому багатоборстві!

100 з/б Анна пробігла майже по особистому рекорду –  13,29. У стрибках у висоту встановила новий РВ 1,86. У штовханні ядра показала результат 13,85, а в бігу на 200 метрів  – 23,87.  Після першого дня українка лідирувала у турнірній таблиці, набравши 3912 очок. У другий Касьянова теж жодного разу не уступила суперницям провідної позиції, показавши найкращі результати сезону в стрибках у довжину – 6,49, метанні списа 41,87, та встановила особистий рекорд в бігу на 800 метрів – 2:09,85.  Набравши в сумі 6586, що теж же стало її новим РВ, Анна Касьянова впевнено виграла московський чемпіонат світу.

Жорстка Атлетика зв’язалася з Анною Касьяновою, і попросила пригадати перемогу на чемпіонаті світу. До речі, саме сьогодні – 13 серпня, виповнюється 10 років від того пам’ятного дня. 

Найбільше пам‘ятаю момент як стояла на п‘єдесталі – лунав гімн України і всі трибуни на стадіоні Лужники співали, бо тоді як ніколи була величезна кількість вболівальників на трибунах.

Напевно тоді і уявити не могли, що трапиться вже за рік?

О так… Хоча, на тому Чемпіонаті дуже багато іноземних атлетів зіткнулися з російською злобою навіть у звичайному людському відношенні. Це проявлялось в тому, як охоронці на стадіоні дозволяли собі прям дуже грубо штовхати, якщо хтось випадково зайшов не на ту трибуну. Чи тягнути жінку за акредитацію на шиї, ледь не задушивши її, тільки за те, що вона хотіла обняти призерку змагань з трибуни. Чи як мене пару разів смикнули грубо за руку, тільки за те, що я зупинилась для привітання, і це коли я йшла до зони нагородження… зрештою з ними вже тоді було все ясно…

Але я думала, то не моя проблема, я заберу свою медаль та поїду собі додому, а вони нехай самі живуть так. І не думала, що тими орками так нас на превеликий жаль зведе доля.

Під неймовірну підтримку трибун проходили змагання і для українського стрибуна у висоту Богдана Бондаренка. Харків’янин став чемпіоном світу, встановивши рекорд чемпіонатів – 2,41, та намагався перевершити рекорд світу.

У Москві, поки суперники почали змагання з 2,20 м, Богдан стартовою висотою заявив 2,29. Упевнено її подолавши, Бондаренко почав пропускати висоти – спочатку 2,32, а потім і 2,38 (як з’ясувалося пізніше – через проблеми зі здоров’ям, та й взагалі до ЧС Богдаренко не виконував на тренуваннях стрибків понад 3 місяці). 

Однак Богдан пішов на рекорд чемпіонатів світу – і з другої спроби побив його, повторивши свій же рекорд України –  2,41. Вже після перемоги Богдан спробував перевершити світовий рекорд, піднявши планку на 2,46  – на жаль, всі три спроби успіху українцю не принесли.

На  цьогорічному чемпіонаті України в Луцьку, де Богдан посів третє місце – Жорстка Атлетика попросила пригадати чемпіонат світу 2013 року:

Здається це було як вчора, але коли подумаєш що 10 років пройшло аж не віриться – це були дуже швидкі 10 років, в спорті вони проминають блискавично! Змагання були  надзвичайні, дуже гарна підтримка вболівальників, і це допомагало! Звичайно неможливо було тоді взагалі подумати, що за рік почнеться війна.

Бронзову медаль ЧС-2013 принесла Україні Ольга Саладуха. Стрибунка продовжила свою медальну серію на головних спортивних форумах (золото ЧС-2011, бронза ОІ-2012), але виграти медаль найвищої проби у потрійному стрибку не змогла – з результатом 14,65 стала третьою. 

Ще одну бронзу чемпіонату світу приніс Україні Ігор Главан. 2013 року у спортивній ходьбі на 50 кілометрів він став четвертим, встановивши національний рекорд  – 3:40,39. Однак згодом було дискваліфіковано росіянина Михайла Рижова, який на тому ЧС посів друге місце. Таким чином австралієць Джаред Телент піднявся на друге місце (3:40,03) і Ігор Главан став володарем бронзи. Чемпіоном світу того року став ірландець Роберт Хеферман 3:37,56.

Ще однією «запланованою» медаллю мала стати «бронза» жіночої команди в естафеті 4х100. Дівчата лідирували у своєму попередньому забігу, але на заключному етапі помилилися під час передачі естафетної палички і у фінал не пробилися.

Таким чином, обірвалася рекордна медальна серія нашої естафетної команди, яка з 2010 року з перемоги на командному чемпіонаті Європи-2010, незмінно поверталася зі змагань із нагородами.

 

Читайте також про інші чемпіонати світу, де брали участь українські легкоатлети:

Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів
Досягнення не мають бар'єрів